golovne 0e54e 61129370Магістранти-філологи, викладачі, учителі української мови та літератури, працівники навчально-методичного кабінету у День соборності традиційно вивчають досвід Загальноукраїнського центру словникарства Українського мовно-інформаційного фонду НАН України із проблем формування культуромовної особистості фахівця-дослідника в умовах формальної, неформальної, інформальної освіти.

Опрацьовуємо, зокрема, слово СОБОРНІСТЬ, яке в цей день лунає для кожного українця по-особливому врочисто.

Іменник СОБОРНІСТЬ походить від прикметника СОБОРНИЙ, який має значення «об’єднаний, неподільний». Слово СОБОРНИЙ має старослов’янське (південнослов’янське) коріння іутворене від іменника СОБОР. Словник української мови в 11 томах, т.9  подає декілька визначень цього слова (можна ознайомитися зі словником у навчально-методичному кабінеті української мови і літератури (каб. №258) :

  • головний християнський храм міста або монастиря (собор святої Софії в Києві);
  • збори найвищого християнського духівництва для розв’язання важливих питань віровчення або церковного життя (Вселенський собор);
  • конгрес, з’їзд (собор руських учених 1848 р. у Львові; так називали свій конгрес українські просвітники в середині ХІХ ст.);
  • у Росії в давні часи – збори найвищих світських і церковних можновладців для розгляду питань керування державою (Земський собор).

Походження слова соборність можна простежити з допомогою «Етимологічного словника української мови». Утворене воно з префікса СЪ- (укр. «з-») та основи БОР-, пов’язаної з БЬРАТИ (укр. «брати»). Слово СЪБОРЪ – калька давньогрецького συναγωγή (латинкою sunagōgē), що трактується як «збори, збір; схід, громада» і пов’язане з дієсловом συνάγω «збираю, скликаю», утвореним з префікса συν- «разом, з-» і дієслова ἄγω «веду, жену».

Плекаймо українську мову. Знаймо та дбаймо про нашу соборність щодня! Слава Україні! 

Ірина Пісклова, магістрантка